Euronews:
- Центральна Азія, багата нафтою, газом, стратегічними корисними копалинами і будучи перехрестям Євразії, є зоною геополітичного інтересу для Росії, Китаю та Заходу. Як вибори в США можуть змінити або посилити вплив США на регіон?
Януш Бугайський:
- По-перше, американська та західна дипломатична лексика не визнає термін «зона геополітичних інтересів» або, принаймні, відчуває себе з ним незручно. Тодішній президент Росії Дмитро Медведєв говорив про зону державних інтересів Росії після російсько-грузинської війни 2008 року.
При адміністрації Байдена обсяг американської допомоги Центральній Азії значно скоротився, оскільки США вивели війська з Афганістану, а допомога була перенаправлена в Україну. Обраний президент Дональд Д. Трамп визнає важливість природних ресурсів регіону і зацікавлений у стримуванні Китаю та, можливо, Росії. В стратегічних інтересах США та ЄС розвивати більш глибокі зв’язки з регіоном, включаючи інвестиції, торгівлю, транспортні зв’язки та співпрацю в сфері безпеки.
Euronews:
- Якою була основна динаміка відносин між Росією та Центральною Азією з 1991 року? Чи завжди відносини були суперечливими або заснованими на співпраці, і що визначало ці відносини?
Януш Бугайський:
- Відносини між колишніми радянськими республіками в перші роки президентства Єльцина були відносно теплими. І Росія була зосереджена на своїх внутрішніх проблемах. Країни Центральної Азії скористалися можливістю зміцнити свою незалежність. Перший президент Казахстану Нурсултан Назарбаев був ключовою фігурою в цьому процесі державотворення як керівник найбільшої за площею та ВВП держави регіону з найдовшою кордоном з Росією.
На відміну від трьох балтійських країн, країни Центральної Азії не мали останніх періодів становлення державності.
На відміну від трьох балтійських країн, у країн Центральної Азії не було останніх періодів становлення державності. Їм необхідно було провести три одночасні трансформації: політичну, економічну та міжнародну. Йшлося про створення незалежних політичних інститутів, вільних від централізованого контролю Москви, проведення економічних реформ, спрямованих на побудову ринкової економіки та демонтаж проваленої комуністичної моделі централізованого планування, а також про участь в міжнародних відносинах як незалежних держав, більше не залежних від рішень Кремля. Казахстан був лідером у всіх трьох процесах.
Euronews:
- Які правові та дипломатичні механізми пов'язують Росію з Центральною Азією? Чи можна це віднести лише до сфери пострадянської колоніальної та культурної спадщини, чи це щось інше?
Януш Бугайський:
- Після багатовікової експансії царська імперія до кінця XIX століття завоювала всю Центральну Азію. Спадщина цієї репресивної колоніальної політики зберігається й донині, тоді як нове покоління казахів, узбеків та інших народів знову відкриває для себе свою національну ідентичність та історію. Роль таких національних лідерів, як Назарбаев та Карімов, в цьому національному відродженні все ще недостатньо визнана. Всупереч очікуванням Москви, жодна держава Центральної Азії відкрито не підтримала вторгнення Росії в Україну, а сама війна поглибила перегляд Казахстаном, наприклад, радянської епохи як епохи імперського гноблення.
Лідери країн Центральної Азії прекрасно розуміють, що Росія залишається однією з домінуючих держав в Євразії і підтримується Китаєм.
Водночас лідери країн Центральної Азії прекрасно усвідомлюють, що Росія залишається однією з домінуючих держав в Євразії і підтримується Китаєм, іншою великою державою. Значна частина їхньої торгівлі досі ведеться з Москвою. Вони не можуть відштовхнути Росію жодними ворожими діями. Натомість їм слід проводити політику балансу між Росією, Китаєм та Заходом, щоб зберегти свободу маневру. Казахстан протягом десятиліть був в авангарді цього руху, щоб захистити молоде державне утворення та забезпечити економічний розвиток.
Euronews:
- Добре, але зараз баланс «вибалансований» через війну в Україні... Як Росія намагається зберегти свій вплив на держави Центральної Азії?
Януш Бугайський:
- Війна проти України значно послабила Росію з точки зору її військового потенціалу та фінансових ресурсів. Водночас Москва може використовувати політичні, інформаційні та фінансові інструменти, щоб спробувати замінити уряди країн Центральної Азії, які вважаються занадто незалежними або про західними, подібно до Грузії чи Молдови. Найбільш ефективний спосіб захисту від такого сценарію для центральноазійських держав складається з трьох частин.
По-перше, багатовекторна зовнішня політика, яку Назарбаев проводить з моменту здобуття Казахстаном незалежності, забезпечує більше впливу на міжнародній арені. По-друге, посилення регіональної інтеграції дозволить знизити економічну залежність від Росії або Китаю. По-третє, більш тісні економічні та торгові зв’язки з Європою та США дозволять трансатлантичному співтовариству стати більш зацікавленим у безпеці та незалежності Центральної Азії. Також важливими є зв’язки з Тихоокеанським регіоном, включаючи Японію та Корею.
Країни Центральної Азії не можуть похвалитися ядерним парасолькою НАТО для захисту своєї безпеки. Натомість вони можуть краще захистити свої національні інтереси за допомогою багатовекторної політики.
Країни Центральної Азії не можуть похвалитися ядерним парасолькою НАТО для захисту своєї безпеки. Натомість вони можуть краще захистити свої національні інтереси за допомогою багатовекторної політики. Це передбачає відмову від тісної співпраці з якимось одним державою і взаємодію з численними міжнародними організаціями, включаючи Шанхайську організа