"Тато, забери": зворушлива історія про те, як батько врятував сина-моряка під час окупації (відео)

Українець два дні йшов пішки з окупованого ЗС РФ Маріуполя, загубившись там після отриманого поранення. Підійшовши до Бердянська, він зателефонував батькові. Його історію розповіли в рамках проєкту "Кордон.ЮА", відео опублікувала прес-служба ДПСУ.

Юрій та Дмитро — батько і син, моряки-прикордонники. Після початку повномасштабної війни сім'я отримувала від українця "плюсики" — як знак, що живий. Одного разу пролунав довгоочікуваний дзвінок, але замість обнадійливих новин пролунало: "Тату, забери мене".

Дмитро родом з Бердянська, де й почав свою службу в дивізіоні Морської охорони. Він був мотористом на катері, на якому й зустрів початок повномасштабної війни 24 лютого 2022 року. Ще вранці чоловік разом з побратимами облаштовував позиції на Бердянській косі, а вже ввечері його повезли автобусом до Маріуполя. На бойових позиціях там він отримав контузію.

"Я втратила свідомість. Коли прийшов до тями, вже як би не розумів, де я знаходжусь. Коли пішов шукати своїх, я навіть не знав, куди йти, в який бік, де свої, де ворог. Було прийнято рішення знищити своє озброєння та намагатися кудись піти 'по цивільному'", — згадує прикордонник.

Маріуполь він зовсім не знав, але вирішив спробувати вийти з оточеного міста пішки, до Бердянська.

"Коли йдеш по двору, а там у кожному дворі по 5-10 могил, якось так... Або йдеш так — 'Нова пошта', а на ній напис 'морг' і вже запах такий відчуваєш", — розповів Дмитро.

При собі він мав лише паспорт. У якомусь приміщенні українець знайшов цивільний одяг та окуляри, адже у нього проблеми з зором. На ворожому посту завдяки "маскараду" його пропустили.

"Їм головне було не говорити, що ти йдеш там у Запоріжжя чи Київ. Тому що людей пакували одразу, кудись вивозили", — поділився моряк.

Вже через 40 кілометрів, поблизу села Мангуш, йому зустрівся новий блокпост. Тут вже уникнути фільтрації було неможливо, але цивільний одяг знову "врятував". З Маріуполя до Бердянська людей не пускали, тільки в напрямку Росії. Для цього навіть були передбачені автобуси, які везли до Криму, Ростова-на-Дону та Таганрога.

"Мене пропустили, і наступні 8 годин я йшов пішки до рідного міста, Бердянська", — пояснив Дмитро.

Вже на підході до Бердянська він попросив у перехожого телефон і зробив один дзвінок — батькові. Уже через 20 хвилин рідні забрали моряка в околицях міста.

Його батько Юрій згадує той день, коли задзвонив телефон. Дзвонили з невідомого номера. У трубці прозвучав знайомий голос: "Тату, забери мене". Почути це, чоловік побіг "в чому був", адже знав, що син повинен бути в Маріуполі, і дуже хвилювався.

В жовтні 2023 року Юрій також вступив до лав Морської охорони ДПСУ та став побратимом сина. Тепер вони служать у одній частині. У Бердянську Дмитра чекала дружина, яка відмовлялася виїжджати навіть попри загрозу окупації до його повернення.

"Я говорив, що тут 100-кілометрова зона навколо нас, ми звідси живими не вийдемо. Я їй говорив, наполягав, щоб вона ні в якому разі там не залишалася", — поділився моряк.

Повернувшись, він одразу поїхав з дружиною з Бердянська. Через кілька місяців рідне місто покинули і батьки. В пам'ять про окупований Маріуполь у Дмитра залишилися страшні спогади та пара кросівок, в яких він подолав 70 кілометрів за два дні. Тепер кросівки зберігаються вдома у прикордонника. Також він бережно зберігає шеврон з написом "Бердянськ", який ніколи не знімає з плеча.

Українець говорить, що після звільнення Бердянська в першу чергу піде на море. Незалежно від того, буде це літо чи зима. Коли-то моряк мріяв, як гулятиме з малюком у візочку по набережній рідного моря. Поки цій мрії не судилося здійснитися, але він живе та воює заради своєї маленької дитини.

Юрій запевнив, що жителі Бердянська не відмовилися від України і живуть надією на деокупацію.

Нагадаємо, старший сержант Андрій Панчоха розповів, як навчився стріляти з ПЗРК і в чому полягає секрет ударів прямо в ціль.

16-річний лицеїст Вадим Добровольський розробив пристрій, який захищає українські дрони від впливу ворожої РЕБ. З початком повномасштабної війни батько підлітка вирушив на фронт, і син вирішив допомогти.