Після війни в Україні влада, за прогнозом Інформатора, може опинитися в руках військових.
Зараз всі очікують мирних переговорів, після яких повинні відбутися вибори. Щодо можливих результатів цих виборів існують різні думки. Проте історичний досвід свідчить: після війни влада в Україні може перейти до військових. І це може стати справжнім випробуванням для демократії. Інфоматор досліджував, наскільки ці твердження є обґрунтованими.
Військові вже знають про свою можливу перемогу на виборах
Андрій Білецький, командир Третьої штурмової бригади, дав змістовне інтерв'ю Наталії Мосійчук, яке можна розглядати як старт передвиборчої кампанії. Білецький - досвідчений учасник української політики, адже він був залучений до таких організацій, як ВО «Тризуб» та «Патріот України». У 2014 році він став засновником та командиром батальону «Азов», а Третя штурмова є його наступником.
На думку Білецького, дії військових під час найскладніших моментів в історії України є основним критерієм для оцінки майбутніх політиків:
«Кожен буде говорити на Майдані, поза Майданом: «Я готовий на все заради країни». Військовий — це людина, яка залишила сім'ю, отримує поранення, мерзне, як собака, не досипає, ризикує кожен день життям, тягне за інших. Він вже довів, що для нього це не пусті слова», — вважає Білецький.
Telegram oembed: https://t.me/u_now/149911
Білецький не є прихильником європейських цінностей. Він також не підтримує демократію, і на думку багатьох українців, можливо, він має рацію.
Соцопитування не відображають думку важливої категорії громадян
Соцопитування 2024 року вказували, що найімовірнішим переможцем президентських виборів буде ексглавком ЗСУ Валерій Залужний. Проте місць у владі, ймовірно, вистачить для багатьох популярних осіб з ЗСУ. Саме тому Білецький робить такі заяви.
Незважаючи на колективну думку соціологів щодо рейтингу Валерія Залужного, у 2024 році були отримані різноманітні дані щодо конкретних цифр і порівнянь. Наприклад:
- згідно з даними СОЦИС, Валерій Залужний отримав би 41,4% голосів, тоді як Володимир Зеленський - лише 23,7%;
- згідно з даними КМІС, Зеленський та Залужний в першому турі можливих виборів отримали б по 27%.
Обидва соціологічні агентства - СОЦИС та КМІС - користуються високим рівнем довіри. Тому це не є викривленням, а швидше похибка в вимірюванні громадської думки, яку можна пояснити різними об'єктивними причинами.
Ось як цю похибку пояснює Володимир Коваль, який нещодавно був мобілізований до ЗСУ. Коваль веде власний блог на Facebook, популярність якого швидко зростає.
На думку Коваля, думка військовослужбовців не враховується соціологами. Це при тому, що ця думка відрізняється відомою одностайністю.
"Мені здається, що український солдат не дуже любить президента. Це складно передати словами, це треба відчувати в цій атмосфері, - пише Коваль. - Простий мобілізований солдат (про офіцерів та добровольців не можу сказати) ненавидить українського президента, а разом з ним і весь чиновницький клас, просто за фактом того, що з ним відбувається".
Солдати оберуть президентом свого генерала, як в США
Цей феномен має прості історичні пояснення. Нещодавно Радіо Свобода опублікувало розмову з одним з найвпливовіших західних аналітиків з питань пострадянського простору, директором Стратегічної ініціативи Скоукрофта в Atlantic Council доктором Ендрю Міхта.
Міхта наводить цікаву аналогію: перемога Ейзенхауера на президентських виборах у США після Другої Світової.
«Президент Ейзенхауер насправді був обраний своїми колишніми солдатами, і ці солдати були простими громадянами, оскільки тоді не було професійної армії. Це були діти Великої депресії, жорсткі хлопці, які працювали на фермах і заводах. Багато з них мали недостатню вагу, оскільки жили в дуже важких умовах», - зазначає експерт.
Продовжуючи його думку, щоб зрозуміти, чи стане влада військових випробуванням для демократії. Якщо аналізувати дії Ейзенхауера як президента, то здається, що це були часи досягнень для демократії, а не випробувань.
Час правління Ейзенхауера - це аналогія для післявоєнної України
Так, часи Ейзенхауера асоціюються з початком Холодної війни. Проте в цей період відбувалися переважно позитивні зміни:
- Був скасований маккартизм, тобто переслідування американців, яких підозрювали у симпатіях до комуністичної ідеології та СРСР. Ейзенхауер особисто скасував діяльність комісії з розслідувань антиамериканської діяльності сенатора Маккарті (хоча під час його правління були засуджені та страчені за підозрою у шпигунстві на користь СРСР супруги Розенберг);
- Під час Ейзенхауера була завершена війна в Кореї.
- Ейзенхауер зробив значні кроки для припинення расової сегрегації у США: спочатку в армії, потім у південних штатах.
- Швидке економічне зростання у 50-ті роки стало можливим саме під час президентства Ейзенхауера.
- Нарешті, під час його правління в США активно зводилися автомагістралі. Деякі з них залишилися й досі в доброму стані та майже не потребують реконструкції.
Мирні переговори все ще під питанням
Це не всі аналогії. Так само сталося у Франції, де президентом після війни став генерал де Голль — з тих самих причин, що вказав Ендрю Міхта. Тож новина про владу військових після війни скоріше є позитивною.
Проте очікуваний у 2025 році мир може й не бути досягнутий. Із наближенням дати інавгурації Трампа, головного «миротворця», все більше експертів схиляється до цієї думки. Вони вважають, що Росія не захоче зуп