Я бачу в суспільстві тотальний запит на справедливість.
Бачу, як навіть у дуже дієвих, порядних, патріотичних людей опускаються руки від новин про прокурорів-інвалідів, про кілограми кешу в матрацах мсеківців, про депутатів батальйону "Монако" та так званих "волонтерів" на "Ламборджині".
Російські спецслужби бачать наші розколи і б’ють своїми ІПСО саме туди, де боляче, щоб ще більше розколоти. Стратегія зрозуміла, я б на їхньому місці робила так само. Знайди те, що роз’єднує, щоб вони не відчували себе одним народом. Щоб ділилися на багатих і бідних, виїзних і невиїзних, заброньованих і зобов’язаних, обездолених і при посадах, що працюють нон-стоп на перемогу — і тих, хто вічно за спинами, по найдорожчих ресторанах.
На тих, хто розірваний осколками в мерзлих окопах — і тих, хто з ескортом на дорогих фуршетах.
І тут дуже не вистачає трьох слів.
Всіх трьох, але сказаних зі стратегічного рівня, від керівництва держави.
Сказаних не для красивих фраз, не для того, щоб завтра забули. А з тим, що це буде виконано, навіть якщо комусь це дуже не сподобається.
Це має бути сказано і зроблено, жорстко, але по-дорослому і чесно.
Всіх три слова: Служити будуть всі.
Депутати, судді, прокурори, чиновники, мсеківці, мери, олігархи, їхні родичі та друзі. Бізнес-партнери, міністри, бандити, контрабандисти, рок-зірки, актори, директори підприємств і дипломати.
Неважливо. Всі. Всі повинні пройти війну не в тилу, а безпосередньо на фронті.
Всі, по черзі, з ротаціями як мінімум один рік повинні відчути, що таке війна.
Мені здається, якщо це буде чесно виконано — ці три слова відновлять віру. Ту віру, яка тримала нас у перші місяці війни. Ту, з якою ми відбивали Київ, Сумщину, Черніговщину, Херсонщину, Харківщину.
Віра — найсильніша зброя. Потрібно відновити довіру в нашому племені, довіру через справедливість.
Служити будуть всі.
P.S. Можливо, я чогось не розумію і помиляюся. Тоді напишіть, як ви це бачите. Але, наскільки я відчуваю свій народ — зараз є масштабний і терміновий запит на справедливість. На те, щоб по-чесному ділити тягар і страх війни.
Автор висловлює особисту думку, яка може не збігатися з позицією редакції. Відповідальність за опубліковані дані в рубриці "Думки" несе автор.