Без НАТО та мовних патрулів: що може чекати Україну за планом Трампа.
Про "МИРНІ ПЛАНИ" І ПІСЛЯВОЄННІ ЗМІНИ
"План Трампа" від джерел із США (на чому він ґрунтується — загадка). "План Трампа" від джерел з Кремля (тобто, відверті вкидання від ФСБ). "План Трампа" від джерел з Банкової (він там багатьох лякає).
Все є, немає тільки "Плану Трампа" офіційно від Трампа...
Проте, цілком зрозуміло, що НАТО нам у найближчі роки не світить. А ще буде поставлено під сумнів багато з новацій неадекватних "патріотів", таких як мовні патрулі, війна з живими та мертвими діячами культури, силові рішення в релігійній сфері тощо.
Про НАТО я висловлювався одразу після появи відповідних поправок до Конституції України. Не можна закріплювати в нашому Основному Законі те, що залежить не від нас! Це все одно, що зробити конституційною нормою, щоб кожна українська жінка народжувала виключно майбутніх нобелівських лауреатів. Це, здається, й непогано, але як це реалізувати на практиці?
До речі, можна зазначити, що Україна залишає за собою право створити зброю масового знищення для самозахисту — нас будуть шалено критикувати, накладати санкції, але все одно створення такої зброї залежатиме від України. А от записати членство в міжнародній організації, де нас не чекають — це невігластво. Або провокація.
І ще важливіше, що НАТО продемонструвало свою нездатність протистояти агресії з боку недоімперії. Країни, які входять до НАТО — так, допомагають Україні. НАТО як організація — практично немає. То навіщо нам це бюрократичне тягар з величезними членськими внесками, яке нас все одно не захистить?
Тому, найімовірніше, пасаж про НАТО з Конституції України доведеться прибрати. Буде соромно, буде багато шуму, але ж виправляти помилки, як правило, складніше і неприємніше, ніж їх робити.
Мені здається, що на Петра Порошенка зараз тиснуть і лякають санкціями саме для того, щоб він, якщо не сам запропонував скасувати норму про НАТО, то принаймні не протидіяв цьому.
Однак норму про членство в ЄС залишати треба. Тому що вона, серед іншого, передбачає, що Україні доведеться уніфікувати і своє законодавство, і — головне — практику застосування законів з європейськими нормами.
Тобто, "проклятому собачому язикові" доведеться надавати ефірний час навіть на "Телемарафоні". І книги російською друкувати. І на угорській у школах на Закарпатті викладати. І ще багато чого неприємного для багатьох. Інакше в ЄС нас не приймуть, а це ж — у Конституції! Святе!
Також, вирішувати, до якої конфесії належить конкретний храм, за нормами ЄС повинна не СБУ, а релігійна громада: зібралися віруючі і визначилися, а якщо місцевий священник не згоден, то він тихенько йде шукати собі іншу громаду. Про це, якщо є порушення священством українського закону, то винних треба карати саме за законом, а не під впливом емоцій.
Так, з усім цим доведеться розбиратися після того, як припиняться бойові дії. Тому що зараз у нас природна імунна реакція суспільного організму на російське вторгнення: це як при інфекції — підвищується температура, з'являється висип, соплі та інші неприємні прояви. Саме тому зараз таке нездоланне бажання знищити, розрушити все, що пов'язане зі країною-агресором, навіть якщо ця зв'язок призрачна. До того ж завалити чавунний пам'ятник простіше і безпечніше, ніж ворожого солдата...
І хоча всі описані жахи — ще не скоро, психологічно готуватися до них треба — такова ціна перемоги, яку ми втратили в 2023 році. І до виборів треба готуватися, тому що вони також передбачені "мирними планами" і повинні багато змінити в Україні.
А інакше припинення бойових дій цього року не відбудеться, які б "плани" в ЗМІ не поширювали.
Автор висловлює особисту думку, яка може не збігатися з позицією редакції. Відповідальність за опубліковані дані в рубриці "Думки" несе автор.