Уряд прем'єр-міністра Франції Мішеля Барньє розпався в середу після голосування за вотум недовіри в Національних зборах (нижній палаті парламенту).
Ліва коаліція "Новий народний фронт" та ультраправопартія "Національне об'єднання" ініціювали вотуми недовіри проти колишнього головного переговорника з "брекситу" після того, як Барньє скористався статтею 49.3 Конституції, щоб провести план бюджету соціального забезпечення на 2025 рік без голосування в парламенті.
Що далі для Франції?
Мішеля Барньє, ймовірно, попросять залишитися на посаді тимчасового прем'єра, як це зробив колишній прем'єр-міністр Габріель Атталь після того, як президент Франції Еммануель Макрон влітку розпустив Національні збори в результаті нищівної поразки своєї партії на виборах до ЄС.
Тимчасовий уряд займатиметься поточними справами і не зможе голосувати за нові закони.
Призначення нового прем'єр-міністра залежить від Макрона, і у нього немає конкретних термінів.
Проте вибір нового прем'єр-міністра буде складним, оскільки йому доведеться витримати вотум довіри 577 членів парламенту в роздробленій палаті, де немає явної більшості.
Цього літа главі держави знадобилося два місяці, щоб вибрати кандидатуру, яка, на його думку, не буде автоматично відхилена депутатами. Нові вибори до законодавчого органу можуть бути призначені лише в липні наступного року.
Хто може стати наступним прем'єр-міністром?
У середу називалися кілька імен, включаючи нинішнього міністра оборони Себастьяна Лекорню чи Франсуа Байру, лідера центристської партії MoDem.
Деякі партії, які входять до лівої коаліції NFP, зупинили свій первинний вибір на Люсі Кастет, економістці та державному службовцеві.
Кастет, чиє ім'я вперше було запропоновано цим літом NFP і швидко відхилене Макроном, заявила у вівторок, що вона "готова до управління".
Макрон зазнав різкої критики за те, що влітку взяв на себе роль пошуку кандидатур і не дозволив політичним партіям взяти в цьому участь.
"Якщо цього разу президент хоче запобігти ще одному розпаду уряду, йому доведеться дозволити депутатам знайти більш консенсусну фігуру", - сказав Франсуа-Ксав'є Мілле, політолог і професор державного права в Університеті Французької Західної Індії.
Але, на думку Еммануеля Рів'єра, експерта з громадської думки та політичного радника, вибір майбутнього прем'єр-міністра має бути зосереджений на проекті, а не на конкретній особистості.
"Нам потрібен проект і угода, а не особистість. Не Макрон має проводити кастинг. Необхідно досягти угоди, щоб подолати бюджетне перешкоду. Це може бути чистий технократ з конкретною місією - забезпечити Франції бюджет на 2025 рік", - сказав він у телефонному інтерв'ю Euronews.
Що далі для Макрона?
Хоча президентський термін Макрона триватиме до весни 2027 року, деякі партії закликають главу держави піти у відставку через політичний хаос, що виник після його рішення про розпуск парламенту.
На думку Рів'єра, це ще один удар по Макрону, чий авторитет падає як всередині країни, так і за кордоном через політичну кризу.
Лише 22% французів задоволені Макроном, згідно з опитуванням громадської думки, проведеним наприкінці листопада компанією Ifop.
Макрон поки що відповів на ці вимоги, пообіцявши виконувати свою роль "з усією енергією, до останньої секунди".
"Відставка можлива, але час для неї невідповідний. Це лише додасть хаосу і безладдя і нічого не змінить у тому, наскільки роздроблені Національні збори", - сказав Мілле.
А як щодо бюджету?
Якщо бюджет не буде затверджений до 20 грудня, уряд може скористатися своїми конституційними повноваженнями і прийняти бюджет у вигляді указу, пояснив Мілле.
У випадку з бюджетом соціального забезпечення ордонанс може бути прийнятий після 50 днів тупика, а національний бюджет - після 70 днів дебатів.
Інший закон може також продовжити бюджет 2024 року до 2025 року, але це лише тимчасове рішення, пояснив Мілле в інтерв'ю Euronews.
Хоча Франції не загрожує зупинка економіки в стилі США, політична нестабільність може налякати інвесторів.
На даний момент Франція перебуває під тиском з боку ЄС у зв'язку зі своїми витратами. Дефіцит бюджету країни оцінюється в 6% від ВВП, тоді як за фіскальними правилами ЄС борг не повинен перевищувати поріг у 3%.